Вторая летописьГлава 13 |
|
1 |
|
2 Он правил в Иерусалиме три года. Его мать звали Мааха, . она была дочерью Уриила из Гивы. Между Авией и Иеровоамом шла война. |
|
3 Авия вступил в сражение с войском из четырёхсот тысяч отборных воинов, а Иеровоам выстроил против него восемьсот тысяч человек – отборных храбрецов. |
|
4 Авия встал на горе Цемараим, что в нагорьях Ефраима, и сказал: |
|
5 Разве вам неизвестно, что Вечный, Бог Исраила, дал царскую власть над Исраилом Давуду и его потомкам навек по соглашению соли? . |
|
6 Но Иеровоам, сын Невата, слуга Сулеймана, сына Давуда, восстал против своего господина. |
|
7 Мерзавцы и негодяи собрались вокруг него и выступили против Реховоама, сына Сулеймана, когда он был молод и нерешителен, и не имел достаточно сил, чтобы дать им отпор. |
|
8 А теперь вы задумали противостоять царству Вечного, которое в руках потомков Давуда. Да, у вас большое войско и золотые тельцы, которых сделал Иеровоам, чтобы они были вашими богами. |
|
9 Но разве вы не изгнали священнослужителей Вечного – потомков Харуна, а также левитов, и не поставили своих жрецов, по примеру народов других земель? Всякий, кто придёт посвящаться, принеся с собой телёнка и семь баранов, может стать жрецом лжебогов. |
|
10 А что до нас, то Вечный – наш Бог, мы не оставляли его. Священнослужители Вечного – это потомки Харуна, и левиты им помогают. |
|
11 Каждое утро и каждый вечер они возносят Вечному всесожжения и благовония. Они кладут хлеб на чистый стол и каждый вечер зажигают светильники на золотых подсвечниках. Мы соблюдаем установления Вечного, нашего Бога, а вы оставили его. |
|
12 Всевышний с нами, Он – наш Правитель. Его священнослужители протрубят в трубы призыв к битве против вас. Воины Исраила, не сражайтесь с Вечным, Богом ваших предков, потому что не будет вам успеха! |
|
13 Иеровоам между тем заслал воинов в засаду с тыла войска Авии, так что, когда Иеровоам стоял перед войском Иудеи, засада была за войском. |
|
14 Воины Иудеи обернулись и увидели, что их атакуют и спереди, и сзади. Тогда они воззвали к Вечному. Священнослужители затрубили в свои трубы, |
|
15 и когда воины Иудеи издали боевой клич, Всевышний наголову разбил Иеровоама и весь Исраил перед Авией и Иудеей. |
|
16 Исраильтяне побежали перед иудеями, и Всевышний отдал их в руки воинов Иудеи. |
|
17 Авия и его люди нанесли им тяжёлые потери, так что у исраильтян пало пятьсот тысяч отборных воинов. |
|
18 Так исраильтяне в то время были покорены, а народ Иудеи восторжествовал, потому что положился на Вечного, Бога их предков. |
|
19 Авия преследовал Иеровоама и взял у него города Вефиль, Иешану и Эфрон с их окрестными поселениями. |
|
20 Иеровоаму не удалось обрести былую силу в дни Авии. Вечный сразил его, и он умер. |
|
21 Но власть Авии усилилась. Он взял себе четырнадцать жён, и у него родилось двадцать два сына и шестнадцать дочерей. |
|
22 Прочие события царствования Авии, сделанное и сказанное им, записаны в «Толкованиях пророка Иддо». |
2-а хронiкиРозділ 13 |
|
1 |
|
2 Три роки царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Міхая, дочка́ Уріїла з Ґів'ї. І війна́ точилася між Авійєю та між Єровоамом. |
|
3 I зачав Авійя війну́ з ві́йськом хоробрих воякі́в, — чотири сотні тисяч ви́браних мужів, а Єровоам приготовився до війни з ним з вісьмома́ сотнями тисяч ви́браних мужів, хоробрих воякі́в. |
|
4 І встав Авійя з-над гори Цемараїм, що в Єфремових гора́х, та й сказав: „Послухайте мене, Єровоаме, та ввесь Ізраїлю! |
|
5 Чи ж не вам знати, що Господь, Бог Ізраїлів, дав Давидові царство над Ізраїлем навіки, йому́ та синам його, соляною умовою? |
|
6 Та встав Єровоам, Неватів син, раб Соломона, Давидового сина, і збунтувався на пана свого́. |
|
7 І зібралися до нього люди пусті, нікчемні, і стали міцніші від Рехав'ама, Соломонового сина. А Рехав'ам був юнак та м'якосердий, — і не був сильним проти них. |
|
8 А тепер ви говорите, щоб бути сильними проти Господнього царства в руці Давидових синів, а вас велика кількість, і з вами золоті тельці, яких Єровоам понаро́блював вам за богів. |
|
9 Чи ж ви не повиганяли Господніх священиків, Ааро́нових синів, та Левитів? І понаставля́ли ви собі священиків, як ставлять наро́ди цих країв, — кожен, хто при́йде, щоб посвятитися молодим бичком та сімома́ баранами, то стає священиком для того, що не є Богом. |
|
10 А ми, Бог наш — Господь, і ми не полишили Його, а наші священики, що служать Господе́ві, це Ааронові сини, а Левити — при службі. |
|
11 І ми прино́симо Господе́ві цілопа́лення кожного ранку та кожного вечора, і запашне́ кадило, і уклада́ння хліба на чистому столі, і золотий свічник та лямпа́ди його, щоб запалювати кожного вечора, бо ми стереже́мо службу Господа, нашого Бога, а ви полишили Його! |
|
12 І ось з нами на чолі Бог, і священики Його, і голосні су́рми, щоб сурми́ти на вас. Ізраїлеві сини, — не воюйте з Господом, Богом вашим, бо вам не поведе́ться!“ |
|
13 А Єровоам вирядив за́сідку, щоб пішла позад них, — і були вони перед Юдою, а за́сідка — позад них. |
|
14 І обернулися юдеї, аж ось у них бій спе́реду та зза́ду! І кли́кали вони до Господа, а священики сурми́ли в су́рми... |
|
15 І закричали юдеї. І сталося, як юдеї закричали, то Бог ударив Єровоама та всього Ізраїля перед Авійєю та перед Юдою. |
|
16 І повтікали ізра́їльтяни перед Юдою, і Бог дав їх в їхню руку. |
|
17 І вдарили в них Авійя та народ його великою по́разою, і попа́дали трупи з Ізраїля, — п'ять сотень тисяч ви́браних мужів! |
|
18 І впокорилися Ізраїлеві сини того ча́су, а Юдині сини зміцніли, — бо опиралися на Господа, Бога їхніх батьків. |
|
19 І гнався Авійя за Єровоамом, і здобув від нього міста́: Бет-Ел та залежні його міста, і Єшану та залежні її міста, і Ефрон та залежні його міста. |
|
20 І Єровоам не затримав сили вже за днів Авійї. І вдарив його Господь, і він помер. |
|
21 І зміцнився Авійя, і взяв собі чотирна́дцять жіно́к, і породив двадцять і двоє синів та шістнадцятеро дочо́к. |
|
22 А решта Авійєвих діл, і дороги його та слова́ його описані в історії пророка Іддо. |
Вторая летописьГлава 13 |
2-а хронiкиРозділ 13 |
|
1 |
1 |
|
2 Он правил в Иерусалиме три года. Его мать звали Мааха, . она была дочерью Уриила из Гивы. Между Авией и Иеровоамом шла война. |
2 Три роки царював він в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Міхая, дочка́ Уріїла з Ґів'ї. І війна́ точилася між Авійєю та між Єровоамом. |
|
3 Авия вступил в сражение с войском из четырёхсот тысяч отборных воинов, а Иеровоам выстроил против него восемьсот тысяч человек – отборных храбрецов. |
3 I зачав Авійя війну́ з ві́йськом хоробрих воякі́в, — чотири сотні тисяч ви́браних мужів, а Єровоам приготовився до війни з ним з вісьмома́ сотнями тисяч ви́браних мужів, хоробрих воякі́в. |
|
4 Авия встал на горе Цемараим, что в нагорьях Ефраима, и сказал: |
4 І встав Авійя з-над гори Цемараїм, що в Єфремових гора́х, та й сказав: „Послухайте мене, Єровоаме, та ввесь Ізраїлю! |
|
5 Разве вам неизвестно, что Вечный, Бог Исраила, дал царскую власть над Исраилом Давуду и его потомкам навек по соглашению соли? . |
5 Чи ж не вам знати, що Господь, Бог Ізраїлів, дав Давидові царство над Ізраїлем навіки, йому́ та синам його, соляною умовою? |
|
6 Но Иеровоам, сын Невата, слуга Сулеймана, сына Давуда, восстал против своего господина. |
6 Та встав Єровоам, Неватів син, раб Соломона, Давидового сина, і збунтувався на пана свого́. |
|
7 Мерзавцы и негодяи собрались вокруг него и выступили против Реховоама, сына Сулеймана, когда он был молод и нерешителен, и не имел достаточно сил, чтобы дать им отпор. |
7 І зібралися до нього люди пусті, нікчемні, і стали міцніші від Рехав'ама, Соломонового сина. А Рехав'ам був юнак та м'якосердий, — і не був сильним проти них. |
|
8 А теперь вы задумали противостоять царству Вечного, которое в руках потомков Давуда. Да, у вас большое войско и золотые тельцы, которых сделал Иеровоам, чтобы они были вашими богами. |
8 А тепер ви говорите, щоб бути сильними проти Господнього царства в руці Давидових синів, а вас велика кількість, і з вами золоті тельці, яких Єровоам понаро́блював вам за богів. |
|
9 Но разве вы не изгнали священнослужителей Вечного – потомков Харуна, а также левитов, и не поставили своих жрецов, по примеру народов других земель? Всякий, кто придёт посвящаться, принеся с собой телёнка и семь баранов, может стать жрецом лжебогов. |
9 Чи ж ви не повиганяли Господніх священиків, Ааро́нових синів, та Левитів? І понаставля́ли ви собі священиків, як ставлять наро́ди цих країв, — кожен, хто при́йде, щоб посвятитися молодим бичком та сімома́ баранами, то стає священиком для того, що не є Богом. |
|
10 А что до нас, то Вечный – наш Бог, мы не оставляли его. Священнослужители Вечного – это потомки Харуна, и левиты им помогают. |
10 А ми, Бог наш — Господь, і ми не полишили Його, а наші священики, що служать Господе́ві, це Ааронові сини, а Левити — при службі. |
|
11 Каждое утро и каждый вечер они возносят Вечному всесожжения и благовония. Они кладут хлеб на чистый стол и каждый вечер зажигают светильники на золотых подсвечниках. Мы соблюдаем установления Вечного, нашего Бога, а вы оставили его. |
11 І ми прино́симо Господе́ві цілопа́лення кожного ранку та кожного вечора, і запашне́ кадило, і уклада́ння хліба на чистому столі, і золотий свічник та лямпа́ди його, щоб запалювати кожного вечора, бо ми стереже́мо службу Господа, нашого Бога, а ви полишили Його! |
|
12 Всевышний с нами, Он – наш Правитель. Его священнослужители протрубят в трубы призыв к битве против вас. Воины Исраила, не сражайтесь с Вечным, Богом ваших предков, потому что не будет вам успеха! |
12 І ось з нами на чолі Бог, і священики Його, і голосні су́рми, щоб сурми́ти на вас. Ізраїлеві сини, — не воюйте з Господом, Богом вашим, бо вам не поведе́ться!“ |
|
13 Иеровоам между тем заслал воинов в засаду с тыла войска Авии, так что, когда Иеровоам стоял перед войском Иудеи, засада была за войском. |
13 А Єровоам вирядив за́сідку, щоб пішла позад них, — і були вони перед Юдою, а за́сідка — позад них. |
|
14 Воины Иудеи обернулись и увидели, что их атакуют и спереди, и сзади. Тогда они воззвали к Вечному. Священнослужители затрубили в свои трубы, |
14 І обернулися юдеї, аж ось у них бій спе́реду та зза́ду! І кли́кали вони до Господа, а священики сурми́ли в су́рми... |
|
15 и когда воины Иудеи издали боевой клич, Всевышний наголову разбил Иеровоама и весь Исраил перед Авией и Иудеей. |
15 І закричали юдеї. І сталося, як юдеї закричали, то Бог ударив Єровоама та всього Ізраїля перед Авійєю та перед Юдою. |
|
16 Исраильтяне побежали перед иудеями, и Всевышний отдал их в руки воинов Иудеи. |
16 І повтікали ізра́їльтяни перед Юдою, і Бог дав їх в їхню руку. |
|
17 Авия и его люди нанесли им тяжёлые потери, так что у исраильтян пало пятьсот тысяч отборных воинов. |
17 І вдарили в них Авійя та народ його великою по́разою, і попа́дали трупи з Ізраїля, — п'ять сотень тисяч ви́браних мужів! |
|
18 Так исраильтяне в то время были покорены, а народ Иудеи восторжествовал, потому что положился на Вечного, Бога их предков. |
18 І впокорилися Ізраїлеві сини того ча́су, а Юдині сини зміцніли, — бо опиралися на Господа, Бога їхніх батьків. |
|
19 Авия преследовал Иеровоама и взял у него города Вефиль, Иешану и Эфрон с их окрестными поселениями. |
19 І гнався Авійя за Єровоамом, і здобув від нього міста́: Бет-Ел та залежні його міста, і Єшану та залежні її міста, і Ефрон та залежні його міста. |
|
20 Иеровоаму не удалось обрести былую силу в дни Авии. Вечный сразил его, и он умер. |
20 І Єровоам не затримав сили вже за днів Авійї. І вдарив його Господь, і він помер. |
|
21 Но власть Авии усилилась. Он взял себе четырнадцать жён, и у него родилось двадцать два сына и шестнадцать дочерей. |
21 І зміцнився Авійя, і взяв собі чотирна́дцять жіно́к, і породив двадцять і двоє синів та шістнадцятеро дочо́к. |
|
22 Прочие события царствования Авии, сделанное и сказанное им, записаны в «Толкованиях пророка Иддо». |
22 А решта Авійєвих діл, і дороги його та слова́ його описані в історії пророка Іддо. |